Емпатія чи співзалежність: що видають за емпатію, але нею не є

Емпатія — це здатність відчувати й розуміти стан іншої людини, залишаючись при цьому в контакті із собою: зі своїми почуттями, потребами та межами.

Але емпатією часто називають зовсім інше. Тож що називають емпатією, але насправді нею не є? Розберу три часті підміни — і чому вони ближчі до співзалежності, ніж до вміння співпереживати.

1. Злиття: коли чужий настрій стає вашим

• Якщо ваш партнер сумує — і вам теж стає сумно, хоча до цього у вас був чудовий настрій.
• Якщо поруч роздратований партнер, то вам уже некомфортно займатися своїми справами: ви напружені, знервовані, ходите навшпиньках і самі вже роздратовано з ним спілкуєтеся.

Це не емпатія. Це злиття. Тобто схильність емоційно заражатися від іншого, тому що свої межі розмиті та погана орієнтація у власних почуттях і потребах.

Емпатія

Я помічаю, що тобі сумно, і можу бути поруч. Твої почуття — твої, мої — мої, і я не втрачаю себе.

Злиття

Тобі сумно — і мені стає сумно. Де твоє почуття, а де моє, вже не розібрати.

2. Бажання подобатися: коли ви відповідаєте за настрій усіх навколо

• Якщо іншому погано, у нього проблеми — ви терміново намагаєтеся його розвеселити, підбадьорити, допомогти. Та й загалом вважаєте себе людиною, відповідальною за емоційну атмосферу вдома, і намагаєтеся зробити так, щоб усім було добре.
• Якщо ви не можете відмовити людині, адже заздалегідь уявляєте, як сильно її засмутите.

Це не емпатія. Це бажання подобатися іншим. Тому що будь-яке незадоволення (вами або чимось у вашій присутності) сприймається як загроза втратити прихильність. А це може неабияк зашкодити самооцінці.

3. Тривожність: коли ви зчитуєте настрій по зітханню

• Якщо ви з чужого зітхання, ворушіння брови, повідомлення в месенджері визначаєте настрій співрозмовника.

Це теж не емпатія. Це ознака тривожності. Найімовірніше, вам ще з дитинства доводилося по мікрорухах батьків передбачати, що на вас чекає далі. Наприклад, що влетить від мами, бо вона голодна й утомлена після роботи або зла на батька, — тож варто тихенько сидіти у своїй кімнаті й не траплятися їй на очі.

Ознаки співзалежності: впізнаєте себе?

Усе перелічене вище — не емпатія, а патерни співзалежних стосунків з людьми. Як і:

• труднощі у вираженні своїх почуттів через страх бути відкинутими;
• труднощі у встановленні або підтримці близьких стосунків;
• прагнення до досконалості в усьому та суворе ставлення до себе;
• труднощі з прийняттям рішень;
• схильність спиратися на думки інших, а не діяти на власний розсуд;
• схильність ставити чужі бажання та потреби на перше місце;
• схильність цінувати думку інших більше, ніж власну;
• відчуття власної гідності залежить від думки та дій інших людей, які, як здається, краще в цьому розбираються;
• важко бути вразливими і просити про допомогу;
• схильність опинятися під контролем або прагнення контролювати — і водночас уникнення ситуацій, де доведеться нести відповідальність;
• надвисока лояльність до інших, навіть коли ця лояльність невиправдана;
• звичка розглядати ситуації за принципом «все або нічого»;
• висока терпимість до непослідовності та суперечливих послань;
• у житті часто трапляються емоційні кризи та хаос;
• схильність шукати стосунки там, де ви відчуваєте себе потрібними, а згодом намагатися втримати їх будь-якою ціною.

Якщо ви впізнали себе

Якщо ви вважаєте себе «емпатом», впізнали себе в переліку співзалежних патернів, а найголовніше — втомилися займати таку роль у стосунках, запрошую вас у психотерапію. Разом ми зможемо навчитися відрізняти свої почуття від чужих, вибудовувати межі та співпереживати іншим, не втрачаючи себе.