Але нарцис живе в кожному з нас — просто не над кожним він бере владу і фіксується як постійний спосіб взаємодії з собою і світом.

В певні життєві періоди ми можемо бути зовсім не нарцисичною людиною: емпатичною, здатною вибачатись і дякувати, здатною на близькість, на визнання своєї провини, на переживання сорому.

А в якісь моменти ми можемо виявити (самостійно або через зворотний звʼязок): те, що ми робимо зараз в своєму житті, виглядає і являється достатньо нарцисичним. Ми можемо ображати близьких, можемо не піклуватись про стосунки, можемо робити такий вибір, який не враховує почуття іншого (головне, що ми праві). І тільки тоді, коли людина визнає, що ми праві, — тоді ми поговоримо про те, як вона себе почуває.

Коли ми вмикаємо нарцисичні захисти

Ми можемо ставати більш нарцисичними (вмикати нарцисичні захисти), коли:

1. Щось атакує нашу самоповагу

   Це може бути помилка, поразка, карʼєрне фіаско, неприємний зворотний звʼязок від значущих або навіть незначущих людей.

2. Виникає необхідність сказати «вибач, я був неправий»

   Якщо визнання провини загрожує самоповазі, ми будемо завзято займатись аргументацією, чому неправий ти, а не я; або пригадувати людині її помилки — тобто робити все, аби уникнути визнання своєї неправоти.

3. Виникає необхідність сказати «дякую»

   Саме там, де необхідно визнати свою потребу, важче сказати «дякую», ніж за дрібниці. Вміння дякувати повʼязано з тим, що я здатен усвідомити і визнати свою потребу в тобі і свою неграндіозність, а тебе — як важливу для мене людину. Ти робиш для мене щось, що я для себе зробити не можу, або не можу зробити настільки добре, як робиш це ти.

4. Виникає необхідність навчатись

   Коли виявляється, що ми в чомусь некомпетентні, і нам потрібно вчитись і розвиватись. І це може супроводжуватись соромом: Мені соромно за те, що я чогось не знаю, і не можу вчитись, тому що мені боляче усвідомити, що хтось знає більше за мене. І тоді я можу або знецінити те, чому навчає інший, або уникати ситуацій, де мені доведеться навчатись.

5. Коли зіштовхуємось зі своїми обмеженнями (чогось не можемо)

   Зіткнення з власною невсемогутністю може викликати реакцію: я не згоден це приймати. Якщо виявляємо себе невсемогутніми (в контролі, в успіхах, в будь-яких життєвих ситуаціях), то можемо відчути, що ніби починаємо гірше до себе ставитись: не просто до світу у мене претензії, що він такий, який він є, а я до себе ставлюсь погано за те, що я не всемогутній.

6. Коли ми регресуємо (повертаємось у стан дитини)

   У нас всіх є регреси: коли ми втомлені, коли хворіємо, коли дуже засмучені — ми поводимо себе як діти. Можемо перетворюватись у трирічного малюка, який тупотить ногами, коли світ не обертається навколо нього і коли самого виникнення потреби недостатньо, щоб інший її задовольнив.

Головне

Кожен з нас може ставати більш нарцисичним, якщо реальність бʼє у вразливі місця і самоповага знаходиться під загрозою. Вважаю, виявлення власних нарцисичних рис значно корисніше, ніж викривання чужих.